РОЗВИТОК ПРОСТОРОВИХ УЯВЛЕНЬ У ДОШКІЛЬНИКІВ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ

Навчання дітей орієнтуванню в просторі тифлопедагог здійснює за спеціально розробленими методикам. Вони містять у собі кілька етапів:

• на першому етапі необхідно створити в дітей чіткі уявлення про своє тіло і його симетричність, про просторове розташування його частин; навчити практичному орієнтуванню «на собі»;

• на другому етапі – дати дітям уявлення про те, що власне тіло є точкою відліку під час орієнтування в навколишньому просторі, тобто « від себе », формувати навички полісенсорного сприймання предметів, уміння аналізувати інформацію, отриману за допомогою зору і збережених аналізаторів, поєднувати її в єдиний образ і застосовувати в практичному орієнтуванні;

• третій етап – навчання дітей моделюванню предметно практичних ситуацій і відношень;

• четвертий етап – навчання орієнтуванню в просторі за допомогою схем.

Основні завдання навчання просторовому орієнтуванню дошкільників із зоровою патологією:

• формування потреби в самостійному орієнтуванні;

• подолання страху простору й невпевненості у своїх силах;

• оволодіння орієнтуванням на своєму тілі;

• навчання способам і прийомам орієнтування в мікропросторі (за столом, на аркуші паперу, у книзі);

• формування необхідних спеціальних умінь і навичок самостійного оволодіння замкнутим і вільним простором й орієнтування в ньому;

• навчання орієнтуванню спільно з нормальнозорими однолітками й дорослими;

• ознайомлення з прийомами орієнтування за допомогою допоміжних засобів ( тростина, звукові сигнали).

Під час навчанні орієнтуванню на власному тілі використовуються наступні прийоми:

- зорово – дотикове обстеження дитиною свого тіла;

- розглядання себе в дзеркалі;

- знаходження та називання частин свого тіла;

- співвіднесення дитиною частин свого тіла з тілом іншої дитини;

- словесне позначення їхнього просторового розташування;

- зорово – дотикове обстеження ляльки;

- виділення та називання частин її тіла;

- словесне позначення їхнього розташування.

Особлива увага приділяється вмінню дітей розрізняти праву й ліву сторони « на собі», тому що орієнтування саме в цих напрямках є необхідною основою освоєння не тільки свого тіла, але й простору навколо себе.

Для навчання орієнтуванню в навколишньому просторі із точкою відліку « від себе» вчитель-дефектолог формує в дітей навички використання зору в орієнтуванні, розвиває вміння виділяти різні орієнтири.

Основою навчання на цьому етапі є співвіднесення розташування іграшок і предметів із вже освоєними напрямками власного тіла. Велика увага приділяється засвоєнню зрозуміти «близько – далеко», «ближче – далі». Для розвитку полісенсорного сприймання простору необхідно навчити дітей впізнавати за звуковою характеристикою різні іграшки, предмети, дії оточуючих людей. Діти вправляються в упізнаванні предметів за допомогою зору й дотику, а потім визначають їхнє розташування в просторі, за допомогою слухового сприймання.

Наступним етапом корекційного навчання є формування в дітей уміння створювати найпростіші моделі просторових відношень між іграшками, предметами і їхніми замінниками. Навчання дітей орієнтуванню в просторі з використанням схем є наступним, більш складним етапом роботи. Проводиться воно послідовно, за наступними напрямами: навчання орієнтуванню в просторі за малюнком - планом; знайомство з умовними зображеннями предметів; формування вміння співвідносити розташування в просторі реальних предметів зі схемою; навчання самостійному складанню найпростіших схем замкнутого простору.

Здобуті дітьми навички роботи зі схемами сприяють розвитку їхнього просторового мислення, що значно полегшує зорово – просторове орієнтування. Просторові уявлення розширюються . Діти засвоюють навички самостійного орієнтування не тільки в знайомих приміщеннях (у групі, спальні), але й у незнайомому замкнутому просторі. Початкове орієнтування у великому просторі – це знайомство з розташуванням об’єктів найближчого оточення дитини в приміщенні будинку й довкола нього ( орієнтування у квартирі, у приміщенні навчального закладу, на вулиці, використання термінів праворуч, ліворуч, угорі, унизу, спереду, позаду, далеко, близько й т.д.).