"Педагогічні умови активізації пізнавальної діяльності дітей п’ятирічного віку"

Одним з пріоритетних напрямів сучасної дошкільної освіти є формування у дітей дошкільного віку цілісної наукової картини світу, сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання. В цьому контексті перед науковцями та практиками постає проблема творчого переосмислення сутності, завдань, принципів та форм організації пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку, створення таких психолого-педагогічних умов, які б максимально сприяли розвитку їх пізнавальної активності.

Спираючись на результати вивчення науково-теоретичних джерел, уточнимо розуміння пізнавальної діяльності. Під пізнавальною діяльністю науковці розуміють складний, усвідомлений, цілеспрямований процес, у якому суб’єкт пізнання ставить пізнавальні завдання і вирішує їх за допомогою певних засобів. Організація пізнавальної діяльності розглядається як цілеспрямований, двобічний процес, в якому поєднується опосередкований педагогічний вихователя з активністю, самостійністю процесу пізнання дитини. Загально відомо, що пізнавальна діяльності передбачає два різних процеси: учіння (відбувається з дитиною) та навчання (здійснює педагог).

Традиційно склалося, що основна увага педагогічної служби приділялася процесу вдосконалення навчання. Процес учіння був предметом уваги відносно вузького кола науковців, хоча результати їх досліджень у сучасній дошкільній практиці активно й досі не задіяні.

Організуючі пізнавальну діяльність п’ятирічних дітей у дошкільному навчальному закладі, вихователь, перш за все, має спиратися на особливості мисленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку; вміти здійснювати аналіз розвитку мислення кожної дитини; оцінювати рівень сформованості мислення. Відомо, що одним з новоутворень дитини п’яти років у пізнавальній сфері є здатність міркувати. Проте, спостереження дають підстави стверджувати, що, як і багато років підряд, і сьогодні відзначається надто низький рівень сформованості такої здатності. Про це яскраво свідчать дитячі описи сюжетних картинок, які за змістом та мовленнєвою формою мало чим відрізняються від подібних описів дітей молодшого віку.

/Files/images/пишит.jpg

У дітей старшого дошкільного віку відсутній досвід обстеження зображеної ситуації, вдивляння і водночас розміркування над баченим . У цього феномена багато причин, головна з них – неконструктивна поведінка педагога, що виявляється у наступному:

- не заохочує дітей до пошуку варіантів у розв'язанні проблемних питань;

- вимагає швидких і правильних відповідей;

- відразу ж схвалює правильну відповідь, або категорично заперечує хибну.

Отже відсутні ситуації розвивального поля для тренування здатності до розмірковування та умовисновків.Однією з проблем традиційної освітньої системи у ДНЗ є нехтування особистісним досвідом дитини. Процес засвоєння знань переважно організується в такий спосіб, щоб у дитини не виникало ніяких невпевнених, неправильних суджень, помилкових стверджень, хибних думок.

У п’ятирічних дітей виявляється установка на сприйняття чітких, несуперечливих фактів, а натомість загальмована здатність активізувати свій власний різноманітний чуттєвий досвід для осмислення нової ситуації (через співставлення, аналіз, узагальнення та розміркування над фактами та ситуаціями).

Важливим якісним утворенням старшого дошкільника є виникнення нової форми спілкування з дорослим – спілкування на пізнавальні теми. Воно зароджується і збагачується у процесі спільної з дорослим пізнавальної діяльності, в якій дорослий емоційно-виразно виявляє зацікавленість процесом пізнання і водночас передає конкретні способи вирішення пізнавальних завдань.

Обов’язковою умовою ефективності пізнавальної діяльності є врахування індивідуальних особливостей, пов‘язаних з нерівномірністю психічного розвитку дітей, відмінності у інтелектуальних здібностях та механізмах. Чинна на сьогодні традиційна система навчальної діяльності дошкільників передбачає використання єдиної інваріантної технології, орієнтованої на «середню» дитину. Здебільшого основною формою навчання у дошкільних навчальних закладах лишаються фронтальні заняття, що мають низьку розвивальну цінність, на яких діти виконують одне й те саме завдання, у єдиному темпі.

Мета, зміст і засоби навчання не відповідають потребам кожного вихованця. Заняття сьогодні здебільшого оцінюються за розмаїттям використаних на ньому методів та прийомів, за кількістю запитань до дітей, а не за пізнавальною діяльністю дітей під час його перебігу.

Неодмінною умовою підтримки пізнавального інтересу п’ятирічок у дитячому садку є створення розвивального середовища. Система предметного середовища повинна: враховувати вікові інтереси розвитку дитячої діяльності; відповідати можливостям дитини, до того ж на межі переходу до наступного етапу її розвитку – тобто необхідно створювати через предметне середовище «зони найближчого розвитку»; відповідати структурі пізнавальної сфери дитини, тобто має містити як вже відомі компоненти, так і проблемні, такі, що вимагають досліджень.

Отже, важливо усвідомити, що в пізнавальній діяльності результат однаково залежить і від дитини, і від педагога. Основним орієнтиром для вихователя в організації пізнавальної діяльності мають слугувати лише закономірності психологічного розвитку дитини.

Кiлькiсть переглядiв: 375

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.