/Files/images/страх.jpg

ДИТЯЧІ СТРАХИ

Проблема дитячих страхів рано чи пізно наздоганяє практично всіх батьків. У більшості випадків дитячі страхи-це абсолютно нормальний етап розвитку кожної дитини. Але в деяких ситуаціях дитячі страхи можуть сигналізувати про будь психологічної проблеми дитини. Як же допомогти своєму малюкові?

У кожному певному віці дитина відчувати природні, так би мовити, вікові страхи. У перші місяці життя всі страхи дитини безпосередньо пов'язані з його фізичним комфортом. Немовля боїться втратити маму тому, що він абсолютно повністю від неї залежимо. А значить, зникнення мами з виду дитину навіть на кілька хвилин сприймається дитиною як найбільша трагедія - адже малюк ще не вміє вести лік часу.

До восьми місяців у малюка може з'явитися страх незнайомих людей. Найчастіше це відбувається не тому, що ці люди такі вже страшні, просто всі вони - «не мама». Як правило, починаючи з чотирнадцяти місяців, страх незнайомих людей у дитини поступово проходить.

У віці від року до трьох дитина поступово починає виходити з-під повної опіки матері - тепер він вчиться самостійності. І пізнання цього нового для нього світу приносить свої дитячі страхи. Примітно, що найчастіше джерелом цих страхом є самі дорослі.

Різкі зауваження типу «Не можна! Впадеш! »Або« Не лізь! Буде боляче! »Батьки роблять виключно з благими намірами, але з необережності можуть подібним чином викликати страхи у дитини. Малюк почне боятися не тільки падінь, але і покарання від батьків.

У свою чергу батьківські погрози кинути дитину, віддати його чужим людям або залишити в темряві практично прямо ведуть до виникнення дитячих страхів: страх самотності, страху чужих людей, страху темряви. Спекулюючи на страхах дитини, батьки хочуть домогтися слухняності, але заподіюють при цьому величезної шкоди ніжній психіці малюка.

Різні «страшилки» про Бабу Ягу, Кощія, Бабая - все це теж джерела дитячих страхів. У віці 2-3 років у дитини активно розвивається уява, але відокремлювати свої фантазії від реальності маля ще не вміє. Для нього всі казкові персонажі, про яких він почув від мами і тата, цілком реальні.

Дорослішає малюк - дорослішають і його страхи. У віці 6-7 років дитина вже усвідомлює свою смертність і, що цілком природно, починає боятися своєї смерті і смерті близьких. Цей дитячий страх може проявлятися в нічних кошмарах, де дитину з'їдає чудовисько або Баба Яга. У чималому ступені сприяють розвитку подібних страхів і не за віком жорстокі фільми, мультики, де є насильство і смерть.

Таким чином, більшість дитячих страхів цілком обгрунтовані, адже вони базуються на природній потребі дитини бути в безпеці. До того ж, так званий здоровий страх дуже корисний - саме він оберігає дитину від бажання «влазити в неприємності». Він не полізе грати з сірниками, якщо буде знати, що це гаряче, і не стане тягати собаку за хвіст, знаючи, що та може і вкусити.

Але є страхи нав'язливі - фобії. Такі дитячі страхи змушують дитину переживати сильний стрес при найменшому натяку на предмет страху. Сильний страх може стати причиною виникнення нервових тиків, заїкання, енурез. Надалі певна фобія може супроводжувати дитину все життя, завдаючи йому психологічний дискомфорт.

Якщо не боротися з дитячими страхами, то їх наслідки можуть позначитися на подальшому розвитку особистості дитини. Але боротьбу необхідно вести правильно. В першу чергу, слід постаратися з'ясувати причину страху. Причому не завжди вона очевидна і «лежить на поверхні».

Наприклад, одного разу дитина могла злякатися гучного гавкоту собаки і тепер боїться всіх схожих або навіть не дуже схожих звуків, наприклад, звуку грому. А якщо колись дитині зробили болючий укол, він починає боятися будь-якої людини в білому халаті, особливо якщо він схожий на «мучителя» кольором волосся або зачіскою.

Тому виявити справжні причини дитячого страху допомагають заняття з психологом. Вже з дитиною двох-трирічного віку такі заняття досить ефективні.

Наступний крок - забезпечення дитині відчуття безпеки. Для маленької дитини мама і тато - всемогутні, тому в них він шукає захисту і розради. Ні в якому разі не можна висміювати страх дитину, лаяти за нього. Цим можна лише погіршити ситуацію.

Також не можна для боротьби з дитячими страхами застосовувати метод «клин клином» і залишати малюка, наприклад, в закритій темній кімнаті! Це тягне за собою лише ще більше загострення страху!

Якщо дитина боїться темряви, краще включити світло і показати йому - нікого немає. Потім поступово слід привчати дитину до темряви. Наприклад, можна завести «чарівну» іграшку-захисника, «чарівний» ліхтарик або лампу.

Батьки повинні дати зрозуміти дитині: що б не трапилося, вони - поруч і завжди прийдуть на допомогу. При цьому необов'язково умовляти дитину не боятися, зате можна дозволити йому притулитися до маминої коліні або покласти руку на голову дитини, «вкриваючи» його. Тілесний контакт з мамою і татом дозволить дитині відчути себе в безпеці./Files/images/strah-rebyonka.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 267

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.